Права дитини

Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. В залежності від віку дитини, законодавством передбачено різний обсяг та механізми реалізації її прав. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави.

Основним міжнародним документом, який регулює відповідне питання є Конвенція про права дитини від 20.11.89. В українському законодавства основними правовими документи з цього питання є – Конституція України, Сімейний кодекс України (далі – СК України), Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України (далі – ЦК України).

Хто має статус «дитини»?

За загальним правилом згідно з зазначеним вище міжнародним та українським законодавством дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років (ст.6 СК України).

Які загальні права дитини?

Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, як правило виділяють наступні:

– право на життя;

– право на охорону здоров’я і безоплатну кваліфіковану медичну допомогу;

– право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;

– право на ім’я та громадянство;

– право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;

– право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;

– право на свободу совісті та релігійних переконань;

– право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);

– право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);

– право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);

– право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та право на піклування батьків;

– право на освіту;

– право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);

– право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;

– право на об’єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).   

Разом з загальними правами людини, які належать неповнолітнім, законом передбачені і деякі особливі права дитини, специфіка яких обумовлена її потребою в особливому захисті, турботі і допомозі.

Які права дитини передбачені законодавством в сфері сімейного життя?

Окрім загального права на проживання в сім’ї, для дитини передбачені й інші права у сфері сімейного життя.

Статтею 150 СК України передбачені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, яким відповідають певні права дитини. Виходячи з цих законодавчих приписів, дитина має право на піклування з боку батьків про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, на забезпечення батьками здобуття нею повної загальної середньої освіти, підготовку її до самостійного життя, повагу. Батькам заборонено здійснювати будь-які види експлуатації дитини, застосовувати фізичні покарання та інші види покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України дитина має право на безперешкодне спілкування з батьками (це право може бути обмежене у деяких випадках, передбачених законом). Схожі норми передбачені й у ст.ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в тому числі дитина, батьки якої проживають у різних державах. Крім того, дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров’ю.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Дитина ж, яка досягла 10 років, має право визначати місце свого проживання спільно з батьками. Дитина, якій виповнилося 14 років, взагалі може самостійно визначати де їй проживати у випадку, якщо її батьки проживають окремо (ст. 160 СК України, ст. 29 ЦК України).

Після досягнення 14 років дитина набуває право самостійно звертатися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав своїх батьків або одного з них.

Дитина має право дати або не дати згоду на усиновлення (ст. 218 СК України). Згода дитини на усиновлення потрібна у всіх випадках, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Крім того, дитина має право бути проінформованою про правові наслідки усиновлення (тобто їй має бути роз’яснено доступним способом що таке усиновлення, що це означає для неї, які наслідки усиновлення тощо).

Згода дитини на усиновлення не обов’язкова лише у випадках, коли вона у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення, а також, якщо вона вже проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Дитина у віці від 14 до 16 років має право змінити своє власне ім’я або прізвище за згодою батьків або, у деяких випадках, – одного з них (наприклад, якщо другий з батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім тощо). Дитина ж, якій виповнилося 16 років, має право змінити своє власне ім’я або прізвище на власний розсуд (ст. 295 СК України).

Сімейним кодексом України закріплено загальне правило, згідно з яким дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками чи іншими членами сім’ї, а також будь-якими посадовими особами з приводу питань, що стосуються її особисто або її сім’ї. Незалежно від свого віку, кожна дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні будь-яких спорів як між її батьками, так і між іншими особами з питань, що стосуються  її виховання, місця проживання і т.п. (ст. 171 СК України).

За матеріалами сайту: http://www.pozov.com.ua/ua/posts_ua/prava-dytyny-v-ukraini.html

Батькам про права дитини

Пам’ятайте !

  Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, як­що вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

  1. Де я можу більше дізнатись про права своїх дітей?
  • Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю
    ООН 10.12.1948 р.
  • Конвенція про права дитини, прий­нята Генеральною Асамблеєю ООН 02.1989 р.
  • «Перші кроки». Посібник для почат­кового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str.Lonlon
  • Настільна книга для молоді «Твої права». Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.
  • Комітет сприяння захисту прав дитини, м. Київ, тел. 295-26-96.
  • Всеукраїнський комітет захисту прав людини, м. Київ, пров. Шевченко 13/21-в, к. 8, тел. 228-87-83.
  • Міжнародний Гуманітарний Центр «Розрада», тел. 234-83-68.

ІІ. Як реагує дитина на порушення її прав?

  • Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.).
  • Її турбує особиста безпека і любов до неї.
  • Вона часто буває в поганому наст­рої.
  • Може втекти з дому.
  • Може приймати наркотики або алко­голь.
  • Може робити спроби суїциду (зама­ху на своє життя).

III. Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

  • Пам’ятати що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почут­тя, бажання, думки,   потреби,   які потрібно поважати.
  • Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона знає телефони
    101,102,103,104, імена та телефони близь­ких родичів, сусідів.
  • Навчити її казати «НІ», навчити захи­щатися, вміти поводити себе безпечно.
  • Негайно припинити фізичну і сло­весну агресію по відношенню до неї та
    до інших людей,
  • Знайти час для щирої розмови з ди­тиною кожного дня. Ділитися з дитиною
    своїми почуттями і думками.
  • Пам’ятати про її вік та про те, що во­на має особисті особливості..
  • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для
    неї доступними.
  • Залучати дитину до створення сі­мейних правил.
  1. IV. Коли порушуються права ди­тини?
  • Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства
    або приниження.
  • Коли порушується недоторканість дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї
    рішення.
  • Коли вона не може вільно вислов­лювати свої думки і почуття.
  • Коли її особисті речі не є недотор­канними.
  • Коли її використовують у конфлікт­них ситуаціях з родичами.
  • Коли дитина стає свідком принижен­ня гідності інших людей.

Діти в суспільстві найбільш вразливі

Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і  психо­логічно дезадаптованими.

***

«Права кожної людини закінчуються там, де починаються права іншої, і кож­на людина повинна поважати права іншої людини».

(Посібник для початкового вивчення прав людини «Перші кроки»)

       Всі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закріплені Загаль­ною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Ваша дитина, як і будь-яка інша лю­дина, має рівні людські права.

Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Гене­ральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 р.

  1. V. Кожна дитина має право:
  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, мо­рального та соціального розвитку;
  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків,
    або тих, хто забезпечує догляд;
  • на захист від жорстоких, нелюдсь­ких або принизливих для гідності люди­ни видів поводження чи покарання;
  • на захист від будь-якого покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та на підтримання контакту з батьками у разі
    їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, вірос­повідання;
  • на особисте життя, на недоторканність житла, на таємницю кореспон­денції.
Дата публікації: 22:00 04.11.2016
Завідувач

Шевченко Людмила Олексіївна

Консультативний центр
Пошук